У закладі працює

практичний психолог Мовчан Тетяна Борисівна

Шановні батьки!

В цей складний для країни та всіх нас час ми створили для вас контент, який допоможе підтримати наших з вами дошкільнят в умовахвійни.

Ви знайдете цікаві завданняя ( в тому числі - творчі) за різними освітніми лініями Базового компоненту дошкільної освіти, які можна виконувати разом зі своїми малюками у період вимушеної неможливості відвідування закладу у військовий час.

Цю цікаву та корисну інформацію, яка допоможе у спілкуванні з дитиною на складні теми ви знайдете в розділі "Освітм з батьками під час воєнного стану" - "Психологічний супровід".

Графік консультацій

День тижня Час З ким проводиться
Понеділок 14.00-15.00 Консультація батьків
Вівторок 14.00-15.00 Консультування педагогів, адміністрації
Середа 9.00-11.00 Консультація батьків
Четвер 15.00-16.00 Консультування педагогів, адміністрації
П’ятниця 11.00-12.00 Консультування дітей

Психологічна допомога в умовах воєнного стану

В січні 2024 року пройшли зустрічі з батьками в форматі ZOOM - конференції.

/Files/images/Виступ Мовчан 418733248_2436449716528652_3005989291725745596_n.jpg

"Як птахи живуть взимку"
Консультація для батьків: "Навіщо дитині потрібні обійми"
Цікаві ігри з використанням прищіпок.
"Який Я?"
Консультація для батьків "Якщо дитина мовчить, не розповідає про свої почуття після травматичної події"

/Files/images/Емоції (7) 323697080_695344508842234_4240071542554416633_n.jpg

/Files/images/16 Днів проти (2) 368097812_1320406238592439_1554481026880076805_n.jpg

/Files/images/16 Днів проти (1) 405914903_901087201400295_4310216355509834412_n.jpg

У зв'язку з ситуацією воєнного стану розміщуємо для звернень щодо надання психологічної допомоги у означений вище час dnzokt6@ukr.net

24.04.2023 - практичний психолог Мовчан Т.Б. та педагоги закладу прийняли участь у психоедукаційному тренінгу на тему: "Психологічна стійкість. Стрес та резилієнтність" благодійного фонду "Дужа Україна". Освітній проєкт з першої психологічної допомоги та розвитку навичок психологічної стійкості.

/Files/images/Тренінг (6) Мовчан 343292077_6045277592186480_6289304355663916847_n.jpg

/Files/images/Тренінг 341532839_596841435841388_8746623095918867014_n.jpg

/Files/images/Тренінг (2) 341772842_750077176775461_8005360526174773511_n.jpg

/Files/images/Тренінг (5) 343049913_613632700655940_6442581383812570671_n.jpg

Мовчан Т.Б. з педагогами закладу в квітні 2023 року, пройшла підвищення кваліфікації за видом "вебінар" (дистанційно) на тему: "Пленарне засідання та серія науково - практичних семінарів "Завтра в школу: навігатор для дорослих".

/Files/images/Сертифікат Мовчан 329520925_1158649388138053_5761043706546569070_n.jpg

/Files/images/Мовчан сертиф. ст.вік 343108918_764016081832171_3059907157973919368_n.jpg

/Files/images/психолги 316362409_675164693979604_6390819976430419228_n.jpg

23.11.2022 року практичний психолог Мовчан Т.Б. виступила на районному семінарі для практичних психологів ЗДО за темою "Арт - методи в роботі практичного психолога".

/Files/images/арт - мет.1. 316225494_5621086361277670_3714586093694390504_n.jpg

/Files/images/арт - мет. 2. 316567919_578578677408106_2323613513292881319_n.jpg

/Files/images/арт - мет.3. 316489000_829450321644970_1900718647615868831_n.jpg

"16 днів проти насильства".

Гра "Емоційний інтелект".

Гендерна рівність.

/Files/images/242652185_2175.jpg

Робота

спрямована на вирішення таких завдань:

  • Вивчати контингент новоприбулих дітей та педагогічних працівників;
  • Надавати психологічну допомогу протягом навчального року вихователям та працівникам ЗДО у створенні сприятливого психологічного мікроклімату в колективі, творчого середовища;
  • Проводити діагностичну роботу з дітьми з метою з'ясування наявності та ступеня розвитку психічних процесів;
  • Проводити роботу у розвивальному напрямку, використовуючи як індивідуальну, так і групову роботу з дітьми;
  • Визначити дітей з відхіленням у поведінці з наступним наданням допомогиі;
  • Виявляти та забезпечувати психологічний супровід здібних та обдарованих дітей;
  • Супроводжувати учасників навчально-виховного процесу, підвищувати психологічну культуру та професійну компетентність вихователів;
  • Підвищувати психологічну компетентність батьків вихованців з питань виховання власних дітей;
  • Відвідувати семінари, РМО, методиста психологічної служби УО;
  • Продовжувати роботу по збагаченню методично - наочної бази;
  • Займатись просвітницькою роботою та самоосвітою;
  • Проводити пошук шляхів оптимізації навчально-виховного процесу.

/Files/images/242673629_433.jpg

09.02.2023 року у рамках проєкту "Про. Світ" практичний психолог закладу Мовчан Тетяна Борисівна взяла участь у прямому етері з експертами на тему: "Булінг в закладі освіти: як розпізнати, ефективно реагувати та протидіяти?". Під час заходу були розглянуті питання:

- що таке булінг, якими є його типові ознаки та чим він відрізняється від конфлікту на прикладі практичних кейсів;

- якими є сторони булінгу в освітньому процесі, їх роль та правовий статус;

- які органи та посадові особи мають реагувати в ситуації булінгу;

- які є способи та механізм захисту і відновлення порушених прав.

Дякуємо організаторам за смістовну інформацію!

/Files/images/Мовчан семінар 3. 330002025_509764014576001_8382928394998692268_n.jpg

/Files/images/Мовчан семінар 2. 329583387_1563151747526818_6672858417755182482_n.jpg

/Files/images/Мовчан семінар 1. 330048396_1306238816591287_8562883837547695608_n.jpg

/Files/images/Мовчан 10.02.2023 року серт. 330608213_1319371358843605_6328076995100729625_n.jpg

Заходи з планування роботи Школи батьківства

Робота з батьками «Від серця до серця»
1. Практикум для батьків «Знайомство. Гра- не просто забава» Батьки Грудень
2 Семінар – практикум «Як виховати самостійну дитину» Батьки Лютий
3 Літературний вечір «Пізнавальний розвиток дошкільників» Батьки Квітень
4 «Емоції під контролем» Батьки Червень

«Адаптація новоприбулих дітей до умов ЗДО»

Адаптація– складний процес пристосування організму до оточення, що проходить на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному.

Дитина приходить у ЗДО, адаптація його до умов дитячого садку протікає часом дуже болісно. Відбувається серйозна перебудова всіх його систем і відносин з оточуючими людьми, перебудова звичних форм життя. Ця різка зміна умов може супроводжуватися важкими переживаннями, зниженням мовної та ігрової активності й нерідко позначається на здоров’ї дитини.

Проблема адаптації – це проблема в основному дітей 3-го й 4-го року життя, тому що більшість дітей приходять в дитсадок саме в цьому віці. Найчастіше, проблеми адаптації, пов’язані з невідповідністю особливостей нових вимог характеристикам дітей групи за різними показниками, наприклад по випередженню рівня розвитку пізнавальної сфери й відставанню в сформованості необхідних культурно-гігієнічних навичок і навпаки.

Мають місце ситуації тривалої адаптації дітей до дитячого садку в силу невідповідності харчування в ЗДО особливостям домашньої кухні родини малюка. Проблема адаптації доЗДО в старшому дошкільному віці – це одиничні випадки, тому більшою мірою психолог концентрує свою діяльність на оптимізації процесу адаптації дітей переддошкільного віку.

Проблема адаптації до умов дошкільного навчального закладу виникає у дитини будь-якого віку, коли вона вперше поступає до ясел або дитячого садка. Для такої дитини незвичне все: відсутність близьких, незнайомі дорослі, велика кількість дітей, новий розпорядок дня, нове приміщення тощо. Змінені звичні умови життя вимагають від дитини перебудови раніше сформованого стереотипу поведінки. Як відомо, він формується вже з перших днів життя дитини в сім’ї і до 2—3 років стає досить усталеним. Така різка зміна звичних форм життя викликає, насамперед, нервово-психічне напруження, не завжди проходить без утруднень, а в деяких дітей супроводжується важкими емоційними переживаннями. У дітей у період адаптації можуть порушуватися сон, апетит, настрій, інколи підвищується температура тіла. У деяких може простежуватися тимчасова втрата мовлення, порушуватися раніше набуті позитивні навички.

Як показують педагогічні та медичні дослідження, характер та тривалість адаптаційного періоду залежать від таких факторів, як:

  • вік дитини (найважче адаптуються до нових умов діти у віці 10—11 місяців до 2 років; після 2 років діти значно легше пристосовуються до нових умов життя);
  • стан здоров’я та рівень розвитку дитини (здорова, добре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації);
  • індивідуальні особливості дитини (значною мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи);
  • рівень натренованості адаптаційних механізмів (діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дитячого закладу);
  • досвід спілкування з дорослими та ровесниками (уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими дітьми).

Батькам варто розповісти педагогу про поведінку дитини вдома, про її звички й уподобання, індивідуальні особливості, адже адаптація до нових умов включає широкий спектр індивідуальних реакцій, які залежать від психофізіологічних та індивідуальних особливостей дитини, сімейних стосунків та низки життєвих обставин.

Для малюка дитячий садок — це новий, ще невідомий простір, нове оточення і нові стосунки; потрапивши сюди, дитина змушена до всього пристосовуватися. Для того, щоб сформувалися механізми саморегуляції, які дозволять малюку пристосуватися до нових умов, дитині потрібно відчувати себе захищеною.

Добре, коли малюк починає відвідувати дитячий садок на початку нового навчального року, тобто у серпні-вересні. Поперше, влітку майже всі діти оздоровлюються: проводять багато часу на свіжому повітрі в селі чи біля моря. Повітря, сонце, вода, фізична активність і вітаміни підвищують запас міцності дитячого організму, що дозволяє легше подолати майбутні випробування в період адаптації.

По-друге, у вересні ще досить тепло, багато овочів і фруктів. Час негожої погоди, мокрого взуття й осінніх застуд ще не настав: є шанс, що малюк встигне пристосуватися до нового способу життя перед тим, як оточуючі почнуть чхати і хворіти. Тож в інтересах здоров’я дитини батькам варто планувати початок відвідування дитячого закладу саме на кінець серпня — початок вересня.

Є різні думки з приводу того, в якому віці дитині краще починати відвідувати ДНЗ. Досвід роботи та спостереження вихователів та психологів дає можливість стверджувати: оптимальний вік початку відвідування дитячого садка 2,5-3 роки.Як правило, це пов’язане з тим, що діти, яким ще не виповнилося двох років, не вміють самостійно користуватися ложкою, одягатися, користуватися туалетом тощо. До того ж вони у дитсадку частіше хворіють, адже що молодша дитина, то слабша її імунна система. Крім того, науковці довели, що саме у 2,5—3 роки збільшується витривалість клітин кори головного мозку та здатність до концентрації нервового збудження. Тому малюк у цьому віці вже може довше зосереджуватися на одному виді діяльності (завданні або грі) і менше стомлюється, готовий бути бадьорим і активним усі 6—7 годин, до й після денного сну. Доречно зазначити, що в малюка вже є потреба й можливість присвятити цей час спілкуванню не тільки з батьками, але й з іншими дорослими людьми або дітьми.

Етапи адаптації

У процесі адаптації дитини до умов ЗДО дослідники виокремлюють кілька основних етапів характерних для більшості малят:

На першому етапімайже у всіх дітей спостерігаються ознаки нестабільності в емоційній сфері, психологічний дискомфорт. Мабуть, немає жодного малюка, який не страждав би через розлуку з рідними. Діти відмовляються від спілкування, іграшок, хворобливо реагують на розставання з батьками — плачуть, розлучаючись і зустрічаючись із ними. У групі поводяться неспокійно, часто вередують, постійно запитують про маму, просяться додому, можуть відмовлятися від їжі; буває так, що дитину нічим не можна заспокоїти. Заняття і групові ігри, організовані вихователем, дітей не цікавлять, вони не зауважують яскравих іграшок, які знаходяться у групі, віддаючи перевагу своїй улюбленій іграшці, принесеній із дому. До однолітків і вихователя ставляться байдуже або стороняться їх.

На другому етапідіти з безлічі незнайомих дорослих виділяють для себе вихователя. Вони починають реагувати на ласку і пропозиції погратися, звертаються до нього за допомогою і підтримкою, якщо виникають труднощі при виконанні режимних процедур або якщо щось не виходить. Малюки хочуть, щоб вихователь їх утішив, коли вони сумують за домівкою і за мамою: діти прагнуть постійного фізичного контакту, хочуть отримувати увагу й ласку, позитивну оцінку своєї діяльності, впевненість у тому, що батьки все-таки прийдуть. Дитина може постійно ходити за вихователем, який підбадьорює дитину, запевняє її, що мама обов’язково прийде, залучає малюка до своїх справ — просить допомогти прибрати іграшки або принести книжку, щоб почитати її з іншими дітьми. Як правило, діти охоче виконують такі прохання.

На третьому етапідіти починають користуватися іграшками, що є у групі, досліджувати незнайомі предмети й навколишнє оточення. Малюки активно привертають увагу вихователя, прагнуть залучити його до своєї діяльності, якщо виникають труднощі під час гри, звертаються за допомогою, відгукуються на пропозиції погратися разом. На даному етапі діти включаються у групові рухливі ігри й заняття.

На останньому етапімалюки починають цікавитися іншими дітьми, потребують спілкування з ними, прагнуть привернути до себе увагу товаришів, утримати її, посміхаються при зустрічі з ровесниками, заглядають в очі, пропонують іграшки. Діти починають гратися з однолітками, емоційно висловлюються, кривляються, наслідуючи інших, отримуючи задоволення від таких забав. З’являються вибіркові симпатії до певних дітей. Малюки починають помічати смуток, радість інших дітей, співпереживають, якщо комусь боляче.

Зазначені періоди адаптації проходять усі, хто прийшов у дитячий садок, але тривалість етапів у кожного різна. Дитина швидко й безболісно може адаптуватись до ЗДО, а може надовго зупинитися на певному етапі.

Ступені адаптації

Залежно від тривалості адаптаційного періоду та поведінки дитини можна виділити різні ступені адаптації малюка до дошкільного закладу.

Легка (фізіологічна, природна) адаптація— поведінка дитини нормалізується протягом 10—15 днів. Дитина вливається в новий колектив безболісно, їй там комфортно, вона не влаштовує істерик, коли йде в дитячий садок. Такі діти, як правило, рідко хворіють, хоча в період адаптації «зриви» все ж таки можливі.

Середня адаптація—поведінка дитини нормалізується протягом 15—30 днів. Малюк худне, хворіє, але не важко, без ускладнень; більш-менш терпимо переносить «походи» в дитячий садок, плаче під час прощання з мамою та інколи протягом дня.

Як правило, у цей час захворювань уникнути не вдається.

Важка патологічна адаптація— триває від 2 місяців і більше. У цей період у дитини спостерігаються погіршення апетиту, аж до повної відмови від їжі, порушення сну і сечовипускання, різкі перепади настрою, часті зриви й вередування, істерики. Крім того малюк дуже часто хворіє (хвороба нерідко пов’язана з небажанням дитини йти в дитячий садок). Такі діти в колективі відчувають себе невпевнено, майже ні з ким не граються.

Причини важкої адаптації

Причинами важкої адаптації до умов дошкільного закладу можуть бути:

  1. Недостатня сформованість позитивного ставлення до відвідування дошкільного закладу(буває, що діти взагалі нічого не знають про життя в дитячому садку, про те, що там на них чекає). Для того, щоб негативні емоції не стали перешкодою для дитини в період адаптації, важливо сформувати в неї позитивне очікування щодо майбутніх змін. Досить часто батьки співчутливо ставляться до того, що малюк має йти у дитсадок. Унаслідок такого ставлення дитина починає страждати, капризувати, відмовляється відвідувати ДНЗ. А інколи батьки навіть залякують дитину дитячим закладом. Важливо зазначити, що період адаптації важкий не тільки для дитини, а й для вихователя, тому батьки мають позитивно налаштовувати малюка на зустріч із вихователем.
  2. Несформованість навичок самообслуговування. Інколи батьки, бажаючи заощадити час, поспішають нагодувати, одягнути малюка, сповільнюючи таким чином формування в дитини необхідних практичних умінь і навичок. Такі діти, потрапляючи до дитячого закладу, почувають себе безпорадними та самотніми — вони не можуть самостійно одягатися, користуватися туалетом.
  3. Значних труднощів у період адаптації зазнають діти, які до відвідування дитячого садка мало спілкувалися з однолітками. У деяких випадках батьки свідомо обмежують спілкування своєї дитини з ровесниками. Унаслідок цього з’являється недовіра до інших, конфліктність, невміння попросити, невміння зачекати.
  4. Відчуття дискомфорту, якщо режим удома і в садочку кардинально відмінний у часі та послідовності.

Умови успішної адаптації

Щоб перший день відвідування дитячого садка пройшов успішно, необхідно:

  1. Батькам не хвилюватися й не демонструвати свою тривогу напередодні відвідування ЗДО, адже тривога і неспокій батьків передається дітям. Відвідувати ЗДО лише за умови, що малюк не хворіє.
  2. Батькам розповісти вихователю про індивідуальні особливості дитини, що їй подобається, що ні, які вміння і навички сформовані, якої допомоги потребує дитина, про методи заохочення і покарання, які використовуються в сім’ї.
  3. Особливо важко переносять діти розлуку з батьками, якщо їх приводять до 8 години ранку і залишають до вечора. У перші дні відвідування дитсадка не варто залишати дитину на тривалий час.
  4. Доцільно у перші дні приводити дитину тільки на прогулянку, де умови нагадують домашні, тут дитині легко зорієнтуватися, простіше познайомитися з вихователем та іншими дітьми.
  5. Звиканню до нових умов сприяє можливість «інтимізувати» обстановку, принести з собою свої іграшки. Улюблена іграшка захопить увагу дитини і допоможе їй відволіктися від розлуки із близькими. Нехай іграшка ходить у ДНЗ разом із малюком щодня і знайомиться там з іншими дітьми. Батькам слід дізнатися, що з іграшкою відбувалося дитячому садку, хто з нею дружив, хто кривдив, чи не було їй сумно. Таким чином, батьки дізнаються багато про перебіг адаптації малюка.
  6. Батькам слід увесь час пояснювати малюку, що він для них залишився, як і раніше, дорогим і улюбленим.

Перший тиждень перебування дитини в яслах проходить дуже емоційно, тому дорослим, тим, хто оточує дитину вдома та у дитсадку, потрібно запастися терпінням. Найчастіше у такій ситуації батькам здається, що поведінка дитини раптово міняється — малюк стає вередливим, вечорами можуть бути несподівані істерики із приводу і безпідставні, скандали, що супроводжуються криком, плачем, киданням предметів і качанням на підлозі. Деякі батьки можуть хвилюватися, побачивши таку різку зміну в поведінці дитини, і звинувачувати в цьому дошкільний заклад. Але причини в тому, що адаптація малюка до дитсадка — це великий стрес для дитини, її нерви напружені, тому потрібна розрядка. Крім того, в оточенні сторонніх дитина часто стримує негативні емоції, тому виливаються вони у присутності батьків лише ввечері вдома.

Як допомогти дитині адаптуватися до ЗДО

  1. Створити спокійний, безконфліктний клімат у сім’ї, берегти ослаблену нервову систему малюка. У ДНЗ і вдома не збільшувати, а зменшувати навантаження, на якийсь час припинити походи в цирк, театр, у гості. Скоротити перегляд телепередач.
  2. Не реагувати надто емоційно на витівки малюка і не карати за капризи, але обговорювати разом таку поведінку.
  3. Батькам не залишати дитину в дитячому садку на цілий день! Перший тиждень — на 2—3 години, потім час необхідно поступово збільшувати до 5—6 годин.
  4. Батькам слід гратися з дитиною, використовуючи домашні іграшки, у гру «Дитячий садок», де одна з іграшок буде дитиною. Простеживши, що «робить» ця іграшка, що говорить, допомогти дитині знайти іграшці друзів. Вирішенню проблем дитини сприятиме орієнтування гри на позитивні результати.
  5. Із самого початку батькам слід допомогти дитині легко увійти до дитячого садка. Адже вона вперше в житті розлучається з домівкою, з батьками, віддаляється від них, хоч і на кілька годин.
  6. У перші дні відвідування садка батьки не повинні залишати дитину одну одразу, краще, щоб малюк сам відпустив маму або тата. Розлучаючись, батькам варто пообіцяти, що вони неодмінно повернуться за малюком. Мамі й татові потрібно постійно говорити дитині, що вони її люблять.
  7. Зранку батькам варто попрощатися з дитиною легко і швидко, за користуючись придуманим заздалегідь «ритуалом прощання». Звичайно, батьки турбуються про те, як буде їхньому малюку в дитсадку, але довгі прощання зі стурбованим виразом обличчя стривожать дитину, і вона довго не відпускатиме тата чи маму.
  8. Необхідно й у вихідні та святкові дні дотримуватися такого режиму дня, як і в дитячому садку!
  9. Непотрібно надто тепло одягати дитину, одяг має відповідати температурі у приміщенні дитячого садка.
  10. Якщо малюк важко розлучається з матір’ю, то бажано перші кілька тижнів доручити відводити дитину в дитячий садок батькові чи комусь з близьких родичів.
  11. Краще не допускати перерви у відвідуванні дитсадка — тиждень удома не тільки не допоможе малюкові адаптуватися, але й продемонструє йому, що є інший варіант, якого можна всіма силами добиватися, це може перерости у серйозні нервові захворювання і розлади.
  12. У деяких випадках потрібна консультація фахівця, а якщо малюк не адаптується до нових умов протягом року, можливо, краще припинити відвідувати дитячий садок. Навіть у цьому випадку необхідно ретельно стежити за станом дитини, щоб пізніше, коли прийде час іти до школи, не було подібних проблем.

Адаптація дітей до дошкільного закладу завжди була й лишається найбільш складним періодом як для дитини та її батьків, так і для педагогів дошкільного закладу. Врахування специфіки адаптаційного періоду допоможе не лише знайти правильний підхід до малюка, а й закласти передумови для його успішної соціалізації в новому колективі. Адже характер пережитих емоційних станів у ранньому віці впливає на успіхи й невдачі не тільки найближчого періоду шкільного життя, а й дорослого життя в майбутньому, оскільки емоційна пам’ять фіксує позитивний чи негативний досвід у тих уявленнях, образах та цінностях, що визначають стосунки дитини зі світом.

З журналу “Психологічний простір”

ДИТЯЧІ ЗАПОВІДІ ДЛЯ БАТЬКІВ, БАБУСІВ І ДІДУСІВ

/Files/images/Lovely_illustration_of_Happy_family_with_love_wallcoo.com.jpg

  1. Дорогі батьки, пам'ятайте, що ви самі запросили мене до своєї родини. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, мистецтва бути людиною.
  2. У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені: Що? Коли? Чому?- кожен із нас у ньому має робити.
  3. Мої ручки ще маленькі - не очікуйте від мене досконалості, коли я застилаю ліжко, малюю, пишу або кидаю м'яча.
  4. Мої почуття ще недозрілі - прошу, будьте чуйними до моїх потреб.
  5. Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене - лише мої вчинки.
  6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.
  7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.
  8. Я вчусь у вас усього: слів, інтонацій голосу, манер. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть мене, будь ласка, найкращого. Пам'ятайте що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному.
  9. Я хочу відчути вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.
  10. Любі мої, я вас дуже люблю! Покажіть мені, що ви також мене любите.

ПОРАДИ БАТЬКАМ /Files/images/35596_or.jpg

1. Ніколи не жалійте дитину через те, що вона не така, як всі.
2. Даруйте дитині свою любов та увагу, однак не забувайте про інших членів родини, котрі її теж потребують.
3. Не дивлячись ні на що, зберігайте позитивне уявлення по свою дитину.
4. Організуйте свій по бут так, щоб ніхто в сім*ї не відчував себе «жертвою», відмовляючись від свого особистого життя.
5. Не відгороджуйте дитину від обов’язків і проблем. Вирішуйте всі справи разом з нею.
6. Надавайте дитині самостійності в діях і прийнятті рішень.
7. Слідкуйте за своєю зовнішністю. Дитина повинна гордитись вами.
8. Не бійтесь в чомусь відмовити дитині, якщо вважаєте її вимоги надмірними.
9. Частіше розмовляйте з дитиною. Пам’ятайте, що ні телевізор, ні радіо не замінять їй вас.
10. Не обмежуйте дитину в спілкуванні з ровесниками.
11. Частіше звертайтесь за порадами до педагогів та психологів.
12. Більше читайте, і не лише педагогічну літературу, але й художню.
13. Звертайтесь до родини, в яких є діти. Передавайте свій досвід і переймайте чужий.
14. Пам’ятайте, що дитина коли-небудь подорослішає і їй доведеться жити самостійно. Готуйте її до майбутнього життя. Говоріть з нею про нього.

ТЕМПЕРАМЕНТ ВАШОЇ ДИТИНИ

/Files/images/temperament.jpg

Сангвінік – сильний, врівноважений, рухливий тип. Його нервова система відрізняється великою силою нервових процесів, їх рівновагою та значною рухливістю. Тому сангвінік людина швидка, легко пристосовується до мінливих умов життя. Його характеризує високий опір труднощам життя. Холерик – сильний, неврівноважений тип із перевагою збудження. Відзначаючись сильною нервовою системою, він характеризується неврівноваженістю основних нервових процесів, переважанням просів збудження над процесами гальмування. Відрізняється великою життєвою енергією, але йому не вистачає самовладання; він запальний та нестриманий.

Флегматик – сильний, врівноважений, інертний тип. Будучи, з точки зору рухливості, протилежністю сангвініку, флегматик реагує спокійно та повільно, не схильний до змін свого оточення, але подібно до сангвініка, добре опирається сильним та тривалим подразненням. Меланхолік – слабкий тип. Представники цього типу нервової системи не можуть витримати сильні та тривалі подразники. Слабкими є процеси гальмування та збудження. Тому меланхоліки часто пасивні, загальмовані. На що потрібно звернути увагу батькам сангвініків? Небезпека в тому, що діти-сангвініки намагаються займатись тільки легкою, приємною і цікавою для них діяльністю й уникати складного, неприємного, нецікавого. Тому необхідно з раннього віку виробляти у них стійкий інтерес, терпіння, цілеспрямованість, звичку сумлінно виконувати і завжди завершувати розпочату справу. Батьки повинні слідкувати за тим, щоб компромісність, оптимізм, життєрадісність сангвініка за неправильного виховання не стали джерелом таких негативних рис характеру як легковажність, непостійність та егоїзм.

Поради батькам холерика. Найбільше тривог і неприємностей завдають холерики. Їхня невтомність, енергійність, схильність до ризику, впертість, задерикуватість, нетерплячість і висока конфліктність стають причиною бійок з однолітками, травм та ін.. Холерика важливо виховувати добрим, співчутливим, турботливим, оскільки цей тип уже схильний до агресивності. Холерика потрібно вчити ввічливості, вмінню стримувати емоції, застосовуючи не стільки пояснення, як «програвання» з ним можливих ситуацій. Використовувати цікаві для дитини види діяльності, поступово формувати посидючість, наполегливість, ретельність і точність у виконанні завдань. Організовувати життя дитини так, щоб вона, по можливості, не перезбуджувалась. Застосування фізичних покарань, крику до холерика абсолютно не ефективні. Вони остаточно розхитують нервову систему дитини, у якої процеси збудження домінують над процесами гальмування. Відтак досягається ефект, протилежний бажаному. Якщо холерик неякісно виконав завдання, його не треба сварити, карати, а потрібно пояснити, чому так не можна, і вимагати повторного сумлінного виконання. Якщо така дитина когось образила, без покарань і нотацій навчіть її вибачитись, обговоріть, як наступного разу слід діяти в аналогічній ситуації.

Які вимоги можна поставити перед батьками флегматиків? У наш час, можливо, найскладніше жити флегматикам. Шалені ритми сучасності для них незрозумілі й надзвичайно виснажливі. Саме діти-флегматики найбільше ризикують втратити свою індивідуальність в оточенні дорослих холериків і сангвініків. Дорослі позитивно реагують на вміння флегматиків тривалий час самостійно займатися якоюсь справою, не турбуючи дорослих, на не конфліктність, поступливість, розсудливість цих дітей. Варто ж дитині-флегматику розпочати діяльність (їсти, вдягатися), як дорослі з іншим темпераментом нерідко доходять до найвищої стадії роздратування. Звинувачення дитини-флегматика в некмітливості, постійні покарання за повільність можуть призвести до формування комплексу неповноцінності й навіть неврозів. Щоб дитина виросла ініціативною, дорослі мають вітати кожен вияв її самостійності, непомітно допомагати у складних справах, не дратуватися повільними темпами дитини. З флегматиками корисно грати в нетривалі за часом ігри, у яких необхідна швидкість і точність рухів, кмітливість. Флегматикам не притаманні бурхливі вияви почуттів, тому часто їх вважають байдужими. Насправді почуття цих дітей вирізняються глибиною і постійністю. Флегматики болісно переживають несправедливість, зазіхання на їх права, розлучення з близькими людьми. Вони стомлюються від тривалого спілкування, перебування у багатолюдних гамірних колективах, і втом ця має фізіологічну основу. Тому намагання усамітнитись своєрідна захисна реакція організму. Завдання дорослих полягає в тому, щоб допомогти флегматикам увійти в дитячий колектив, виявити себе в ньому як особистість, здобути авторитет, знайти друзів.

Як виховувати меланхоліків? Успішне виховання меланхоліків потребує створення фактично оранжерейних умов. Головні особливості цих дітей: лякливість, нерішучість, бачення подій у темних тонах. Ці особистісні якості неможливо ліквідувати. Покарання, демонстрування дорослими постійного невдоволення тільки поглиблюють їх, розхитують надзвичайно чутливу нервову систему меланхоліків. Дорослі повинні виявляти співчуття і повне розуміння почуттів дитини. Меланхоліків швидко втомлює будь-яка діяльність, навіть легка і приємна. Як наслідок, меланхолік виконує кожну роботу приблизно вдвічі повільніше за сангвініка. Меланхоліка потрібно змалку навчати планувати свою діяльність, розумно розподіляти час і збалансувати добову і тижневу тривалість праці та відпочинку, інакше можливе нервове і фізичне виснаження організму дитини.

/Files/images/baby2.jpg

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИХОВАННЯ

  • Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
  • Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості .
  • Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
  • Не бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.
  • Обираючи знаряддя виховного впливу, вдавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.
  • Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного і дозвольте дитині вільно діяти у цих межах. Неухильно дотримуйтеся встановлених вами заборон і дозволів.
  • Намагайтеся впливати на дитину проханням, це найефективніший спосіб давати їй інструкції. І тільки у разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти, за що її покарали. Хоч би що трапилося, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною, як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас.
  • Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, зможете краще зрозуміти одне одного.
  • Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища,ситуації, суть заборон та обмежень.
    Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття та переживання, тлумачити поведінку свою та інших людей

План заходів щодо проведення Всеукраїнської акції " 16 днів проти насильства"

У зв'язку з нападом рф на України змінились і виклики до психолога ЗДО. За період воєнного часу, Тетяна Борисівна працювала над вдосконаленням технік арт-терапії ( створила власні авторські методики) та велику увагу приділяла самоосвіті, отримала наступні сертифікати у зв'язку із закінченням курсів .

З 4.09 стала дійсним членом в Федерації Арт-терапії і самореалізації особистості

І ми Тетяну з цим "Вітаємо!"

/Files/images/изображение_viber_2022-09-09_18-50-21.jpg /Files/+.jpg

/Files/images/изображение_viber_2022-09-09_18-50-22.jpg


/Files/images/изображение_viber_2022-09-09_18-50-23+.jpg

/Files/images/изображение_viber_2022-09-09_18-50-24.jpg

/Files/images/изображение_viber_2022-09-09_18-50-43.png

/Files/images/изображение_viber_2022-09-09_18-50-45.jpg

/Files/изображение_viber_2022-11-05_16-24-40-938.jpg

/Files/изображение_viber_2022-11-05_16-24-42-399.jpg

/Files/изображение_viber_2022-11-05_16-24-41-355.jpg


/Files/изображение_viber_2022-11-05_16-24-39-680.jpg


/Files/изображение_viber_2022-11-05_16-24-37-571.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 1402