.JPG)
.jpg)
Головний принцип інклюзивного навчання
· перебування дітей з певними порушеннями в масовій дошкільній групі, оволодіння нею знаннями, вміннями та навичками нарівні із здоровими однолітками;
· соціально медико - педагогічний супровід дітей;
· забезпечення належних умов для навчання, виховання корекційно - компенсаторної роботи, матеріально - технічне, кадрове, фінансове забезпечення.
Інклюзивний підхід
Створення таких умов, за яких діти мають однаковий доступ до освіти, у тому числі діти з особливими потребами, які перебувають в масовій дошкільній групі. Водночас, усі діти в таких умовах краще адаптуються до навколишнього середовища оволодівають соціальними навичками почуваються більш самостійними потрібними в суспільстві.
Переваги інклюзивної освіти для дітей з особливими освітніми потребами
Завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується:
· моторний
· мовний
· соціальний
· емоційний
· розвиток дитини.
· Ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами.
· Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально.
· Навчання проводиться з орієнтацією на здібності та інтереси дітей.
· У дітей є можливість для налагодження дружніх стосунків з ровесниками.
«Формування толерантного ставлення
до людей з особливими потребами»
Толерантне ставлення людини
Збереже планету від негод
Розрубає мотлох павутини
Переріже нитку перешкод
Толерантне ставлення до всього
Збереже врятує і спасе
Допоможе вгледіть перемогу,
Допоможе витримати все.
Виховання толерантності в людських взаємостосунках, формування менталітету толерантності – найважливіше стратегічне завдання освіти в ХХІ столітті.
Толерантність – це саме те, чого не вистачає сьогодні людям: терпіння, терпимості, розуміння, дружнього ставлення, адекватного сприйняття. Чудово розуміючи, що ми всі різні і потрібно приймати іншу людину такою, якою вона є, ми не завжди поводимося коректно й адекватно. Важливо бути терпимим одне до одного, що дуже непросто.
Толерантність… Майже кожного дня ми зустрічаємося з цим поняттям, але не всі можуть або хочуть проявляти це почуття, тож потрібно разом попрацювати над цією проблемою. Щоб кожен взяв для себе щось цікаве та корисне. Від цього залежить наше майбутнє. А оскільки все починається з дитинства, то першочерговим завданням закладів освіти є здійснення програм виховання, що направлені на формування у здобувачів освіти доброго ставлення до людей.
Кожна людина впродовж свого життя налагоджує найрізноманітніші соціальні стосунки, оскільки вони є невід’ємною складовою нашого буття. Більшість дітей налагоджує дружні стосунки з однолітками природним шляхом. Однак деяким дітям, зокрема, з особливостями психофізичного розвитку, доводиться в цьому допомагати (шляхом створення відповідних умов). Діти легше вступають у нормальні соціальні та дружні стосунки в середовищі, де такі взаємини цінуються й заохочуються. Це означає, що педагоги постійно мають створювати ситуації для розвитку позитивних соціальних взаємин між дітьми. Завдяки контактам із друзями діти розвиваються емоційно та соціально, вони вчаться жити в злагоді з людьми, у них формується самоповага. Дружба дає дітям відчуття потрібності, а також пробуджує палітру позитивних почуттів.
Педагоги мають сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми природним шляхом. Не намагайтеся силувати дітей до дружби, оскільки такі взаємини мають розвиватися природно.
Учіть дітей з повагою ставитися до товаришів і додержуватися норм поведінки під час взаємодії. Наприклад, комусь можуть бути неприємні часті торкання. Інколи діти можуть ставитися до товаришів з особливими потребами як до великих ляльок або домашніх тварин. Слід вчити дітей поважати гідність однолітків з особливими потребами.
Демонструйте дітям позитивну соціальну поведінку. Якщо вихователь ставитиметься до всіх дітей з повагою то діти діятимуть аналогічно. Якщо ж вони бачитимуть грубе або неуважне ставлення до дітей з особливими освітніми потребами, ймовірно, що вони наслідуватимуть це під час взаємодії з ними. Вчинки говорять більше за слова. Будь-які дії педагога не лишаються непоміченими й впливають на дітей.
Заохочуйте дітей до співробітництва й взаємного обміну послугами. Вчіть дітей обмінюватися послугами. Це має бути взаємний, а не однобічний процес. Діти з особливими потребами мають не лише отримувати допомогу, а й надавати її іншим.
Дайте дітям зрозуміти, що допомога має бути доречною. Вчителі та вихователі інклюзивних закладів часто стикаються з проблемою, коли діти з типовим розвитком намагаються все робити замість своїх товаришів з особливими потребами, їхнє бажання зрозуміле, але така надмірна допомога може призвести до нездорової залежності та нерівності в партнерських стосунках. Необхідно уважно стежити за поведінкою та сигналами дітей з особливими потребами. У багатьох випадках вони не потребують допомоги своїх товаришів або навіть не бажають її.
Вчіть дітей співчувати й наголошуйте на ідеї соціальної справедливості. Більшість дітей добре розуміє, що є справедливим, а що ні. Педагоги не повинні говорити дітям, що дітей з особливими потребами необхідно жаліти, оскільки стосунки, побудовані на жалості, не можуть бути рівними. Необхідно зосереджувати увагу на тому, що у всіх дітей з особливими потребами є власні інтереси, здібності й таланти, якими вони можуть поділитися з іншими. Це сприяє налагодженню рівноправних дружніх стосунків.
Навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами має такі особливості:
· простий виклад матеріалу;
· повторюваність;
· поглиблений індивідуальний і диференційований підходи;
· предметно-наочний і практичний характер;
· опора на розвиненіші здібності й подолання загальної недостатності та вадінтелектуальної сфери.
В суспільстві досить активно дискутується право людей, зокрема дітей, які живуть з ВІЛ, перебувати в навчальних закладах.
Відповідно до чинного законодавства, діти з ВІЛ-інфекцією мають право перебування в дитячих колективах в тому числі навчатися в усіх типах навчальних закладів.
На сьогодні в Україні близько сотні ВІЛ-інфікованих дітей відвідують навчальні заклади. Найстаршій дитині з позитивним статусом вже виповнилося 18 років. Більшість відвідують початкову школу. Достеменної кількості цієї категорії дітей ніхто не знає. Збереження конфіденційності про ВІЛ-статус дитини охороняється законом, а саме, ст. 132, 145 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 р.
Побутові контакти з ВІЛ-інфікованою дитиною безпечні, тому така дитина може навчатися, брати участь у спільних іграх з іншими дітьми. Діти можуть використовувати ті самі іграшки, книги, олівці, спортивний інвентар. Необхідно навчати дітей безпечному поводженню (не кусати, не дряпати дітей, обережно користуватися гострими предметами, що ріжуть). Як правило, діти з ВІЛ-інфекцією знають (або їх треба цьому навчити), що будь-яка травма більше загрожує їм, аніж оточуючим, тому ведуть себе досить обережно.
30.08.2019 в закладі на педагогічній раді розглядалося питання "Інклюзивна освіта в ЗДО".
24.10.2019 відбувся семінар, тема якого "Збереження і зміцнення здоров'я дошкільників. Формування здоров'язбережувальної компетентності здобувачів освіти".
Розглядалися питання:
1. Здоров’язбережувальне середовище. Яким воно має бути.
2. Збереження соціального здоров’я дошкільнят.
3. Сучасні тенденції та проблеми освіти дітей з особливими освітніми проблемами в Україні.
4. Опановуємо емоції в грі.
5. Готовність дитини до НУШ: важливі аспекти.
 |  |
 |  |
 |  |
